Інтер’єр створює загальний настрій у кімнаті – може спричиняти дружнє дозвілля або діяти відразливо, викликаючи бажання відразу ж бігти геть.
Він вказує на статус господаря, характеризує його смак та переваги. Дуже зручно дізнатися про особливості та нюанси деяких стилів інтер’єру та з’ясувати (або переконатися), який Вам більше імпонує.
На чолі столу стоїть класичний стиль інтер’єру.
У самому терміні закладено суть – від латинського classicus – зразковий.
Це найбільш універсальний та економічно вигідний стиль.
Універсальний – тому що багато хто вважає за краще саме його, адже він завжди в моді.
Вигідний – тому що меблі та елементи декору завжди будуть доречними, а завдяки їх високій якісності не вийдуть з ладу багато десятиліть. Давно відома практика передачі комода чи шафи у спадок.
Класицизм – зв’язок крізь покоління.
Класицизм в інтер’єрі сформувався у 17 столітті, хоча за основу брали роботи античних декораторів та архітекторів. Правильна геометрія приміщень та меблів, використання пастельних тонів в обробці стін та стелі як фон для меблів ручної роботи з масиву дерева, важких портьєр із дорогих тканин, картин, гобеленів та фресок.
Зрозуміло, колони (напівколони) або пілястри поділяють стіни, на стелі – кесони, під розкішні люстри – розетки з орнаментом, на підлогу – набірний паркет із цінних порід дерева.
Всі ці елементи є прекрасною прикрасою інтер’єру, але анітрохи не применшує його комфортності. Висока якість матеріалів та краса обробки – основні риси класичного стилю. Декор у таких інтер’єрах можливий, але в невеликих кількостях і досить стриманий.
Далі поговоримо про стиль модерн (ар-нуво). Багато хто, чуючи цю назву, автоматично сприймає стиль як «сучасний». Але він зовсім не про це.
Зародився стиль у 1880-х роках і активно розвивався всього нічого – 30 років. Прямо немовля, порівняно з іншими, «дорослими» стилями. Але навіть за такий короткий термін модерністи створили багато шедеврів.
Що потрібно знати для відтворення іміджу модерн?
Перше – багато дерева. На стінах, підлозі, дерев’яні меблі, декор. І якщо ви думали, що класичний інтер’єр дорогий, то модерн дасть вам зрозуміти, що все пізнається порівняно. Він не тільки дорожчий, а й складніший у виконанні.
Друге – забудьте про симетрію. Цей стиль черпає натхнення у природи, а в ній, матінці, дзеркальній точності не зустрінеш. При цьому важливо розуміти, що асиметрія не заперечує гармонію та цілісність кінцевої «картинки».
Третє – візерунки, переважно навіяні флорою та фауною (ми ж пам’ятаємо про природу з другого пункту!).
Четвертой составляющей отметим витражи. Совсем не обязательно менять остекление окон, достаточно внести витраж как элемент декора, например, в дверку шкафа или сделать ложное «потолочное окно».
Заключительным, пятым аспектом упомянем ковку. Она присутствует в модерне, но не так активно и с ней важно не переборщить.
Буквально на п’яти модерн настає стиль ар-деко (арт-деко).
Виник він у 1925 році після виставки в Парижі “Exposition Internationale des Arts Décoratifs et Industriels Modernes” (Міжнародна виставка декоративних та промислових мистецтв). Задля справедливості варто відзначити, що формуватися стиль став на початку 1920-х років, а виставка подарувала йому назву.
Перша світова війна закінчилася, індустріалізація розвивалася семимильними кроками, розгорталися масштабні забудови хмарочосів. Люди хотіли оточити себе красою та розкішшю, після всіх поневірянь та бід воєнного часу.
Стиль ар-деко поєднав у собі віяння кубізму, конструктивізму та футуризму. Вплинули на нього і нові знахідки археологів (1922 р. розкопали гробницю Тутанхамона), і давні цивілізації (ацтеки, Вавилон, Стародавній Єгипет), і етнічні мотиви Африки.
В цей час якраз впроваджувалося використання електричного освітлення, звідси і потяг до багатьох світильників.
Як основні матеріали використовували алюміній, нержавіючу сталь, емаль, інкрустацію по дереву, шкіру акули та зебри. Основна геометрична фігура – трапеція, лінії – криві, форми – ступінчасті та зигзагоподібні. Кольори яскраві та контрастні: чорний, баклажанний, слонової кістки, насичений коричневий, золотий.
Активно використовуються мотиви сонячних променів (смуги), візерунки шеврона та клавіш фортепіано.
Існував стиль арт-деко недовго. Настала епоха масового виробництва, його почали сприймати як дуже химерний і кричущий. Остаточно з ним попрощатися «допомогла» Друга світова війна.
У революційні 60-ті роки ХХ століття виник стиль хай-тек (з англ. – Високі технології). Особливий вплив на дизайнерів надали конструктивісти і кубісти.
Цей стиль характеризується чіткими лініями, точними пропорціями та геометричними формами. Встановлюється велика кількість джерел світла, як по периметру стелі, так і на підлозі, а також підсвічування стелажів і вбудованих шаф.
Простота поверхонь – підлоги, стін, стелі, при цьому вони можуть бути цегляними, бетонними або пофарбованими в один колір.
У цьому інтер’єрі не прийнято виставляти свої колекції кришталю в серванті, тому що і сервантів немає, і система зберігання передбачена ергономічною та максимально прихованою.
Хай-тек дуже добре підійде як просторим будівлям бізнес-центрів, так і малогабаритним квартирам, адже з його допомогою досягається максимальне збільшення простору, більше лише при мінімалізмі, але трохи пізніше.
Як декор допустимо використовувати картини на стінах або фото в рамках, важливо не забувати, що вони повинні бути неяскравими (краще чорно-білими) і не химерними.
Для стилю хай-тек основними матеріалами є скло, метал (срібного кольору) та пластик. Відмінним виявиться поєднання хромованого металу та шкірозамінника для дивана. Замість звичних дверей використовувати повністю розсувні скляні або зовсім не встановлювати двері.
А оскільки назва стилю зобов’язує, то гріх не використовувати в інтер’єрі сучасні технології – весь будинок можна обладнати різними датчиками, вимикачами, «розумними» системами. Головне все добре замаскувати, щоби не порушувати чистоту простору.
Меблі встановлювати тільки необхідну і виключно функціональну, а якщо вона виконуватиме більше 1-ї функції – ще краще! Наприклад, легким рухом руки письмовий стіл перетворити на спальне місце. Або з низького журнального столика отримати повнорозмірний обідній стіл.
З моменту появи і по сьогодні стиль хай-тек не втрачає своєї актуальності та затребуваності, він став іміджевим стилем для великих корпорацій.
Майже одночасно з хай-теком став набирати обертів і стиль мінімалізму в інтер’єрі.
На відміну від попереднього стилю, цей не приймає прикрас зовсім. Тільки лаконічність, функціональність та строгість. У період зародження мінімалізму були притаманні холодний білий колір, скло, пластик і метал. З роками це перестало бути аксіомою, допускаючи до використання натуральні матеріали, як камінь або грубий дерево.
Наступні особливості перегукуються з такими ж із хай-тек – багаторівневе освітлення та мінімум меблів. Щодо освітлення – краще великі вікна для безперешкодного проникнення денного світла, яке красиво відбиватиметься від глянсових поверхонь і блищатиме у дзеркалах та металевих деталях. Таке собі світловидання вдома.
Меблі з плоскими поверхнями, геометричні форми. Колір фасадів можливий або однотонний або з імітацією під дерево, фініш – глянсовий.
Для кольору стінок є варіанти. Можна вибрати 2-3 відтінки близьких за кольором, можна 2 контрастні, можна зашити стіни панелями з дерева, металу або каменю (або іншого матеріалу, тут вже як фантазія дозволить), а можна підібрати і прості однокольорові шпалери.
Основний принцип створення інтер’єру в стилі мінімалізм – простота та мала кількість елементів. Але! Звичайно, без шкоди комфорту.
Торкнемося в сьогоднішній розмові і стиль кітч. Кітч – слово німецького походження (з’явилося у 1860-х) і може бути інтерпретовано як халтурка, несмак, «дешевка». Відразу стає зрозуміло, що ніякого високохудожнього підтексту в такому інтер’єрі не знайти.
Однак, не потрібно зневажливо пирхати і відхрещуватись від нього. Так, він не всім. Винятково для людей зі здатністю до самоіронії та з гарним почуттям гумору.
Припустимо, бажання прикрасити житло є, а достатньої матеріальної можливості немає. Іноді в таких ситуаціях люди не збирають гроші на якісний декор, а знаходять дешеві статуетки, картинки/плакати або вазони для «перетворення» та «покращення» інтер’єру. Кітч – пародія на показну розкіш і кричущий несмак.
Тим не менш, потрібно мати тонкий художній смак, щоб втілити гідний інтер’єр у стилі кітч. Чарівність у тому, що у фантазії просто безліч місця, де розгулятися.
Поєднати несумісне? Будь ласка! Заповнити приміщення квітами? Та простіше простого!
Бажаєте встановити фонтанчик? Чудова ідея! Потрібно тільки вибрати меблі, бажано з двох несумісних стилів, визначитися з кількома кольорами фарби або шпалер, які не просто контрастні, а дисгармонічні, і відшліфувати це пінопластовими пілястрами.
У кітча є напрямки розвитку – схильність до наслідування класицизму (псевдо-розкішний кітч), повний стильовий нігілізм (кітч люмпенів) та дизайнерський кітч. Перші два підвиди характеризуються відсутністю смаку та грошей відповідно. Останній – порив дизайнерів створювати яскраве мистецтво заради мистецтва.
Вибір освітлення, кольорової гами та оздоблювальних матеріалів – процес винятково творчий, не підлягає опису у правилах, а обмежений лише польотом уяви декоратора.
На закінчення хочеться сказати, що при виборі дизайну інтер’єру, як і при виборі одягу, не потрібно орієнтуватися на моду і тренди.
Важливо знайти свій стиль – основна запорука актуальності на всі часи.
А який стиль Вам подобається? Що цікавого Ви у ньому знаходите?
